?
?

Log in

No account? Create an account

April 24th, 2020

боярышник лоботомированный рашапитек

(no subject)


У Константинополі заявили, що ніколи не давали томосу про автокефалію Московському патріархату

Архієпископ Тельміський Йов: Ніколи не було дарування православній церкві в Росії томосу про автокефалію


Представник Константинопольского патріархату, архієпископ Тельміський Йов заявив,  що Фанар ніколи не давав томосу про автокефалію Московського патріархату

За словами Йова, якщо брати історію православної церкви в Росії, то її автокефалія була самопроголошена в 1448 р., коли в Москві обрали митрополита Іону самостійно, без дозволу Константинополя.

"Цікаво підкреслити, що ніколи не було дано Православній Церкві в Росії Томоса про автокефалію! В 1589-1590 роках Вселенський Патріарх Ієремія ІІ просто нормалізував ситуацію, піднявши цю кафедру на патріарше достоїнство, при тому, що було дозволено Московському архієрею "називатися" патріархом, за умови, що він мав поминати патріарха Вселенського і вважати його "як свого главу і першого", як сказано в грамоті", - заявив архієпископ в інтерв'ю виданню Сerkvarium.

[see_also]

Від погроз до їх реалізації. В УПЦ КП розповіли, на які кроки готова піти РПЦ заради зриву надання автокефалії Українській церкві

Священики без віз і погрози РПЦ. Українська автокефалія розсварила Москву та Константинополь

Питання автокефалії. Хто і як передав Київську митрополію Москві, що з ними сталося згодом і як були ошукані турки

[/see_also]

7 вересня Вселенський патріарх Варфоломій І призначив у Київ двох екзархів у рамках підготовки до надання автокефалії Українській Церкві. Особистими представниками патріарха призначені архієпископ Даниїл Памфілійський з США і єпископ Іларіон Едмонтонський з Канади.

Єпископ Константинопольської православної церкви, митрополит Галльський Еммануїл заявив, що призначені до Києва екзархи допоможуть прокласти шлях до автокефалії.

За словами Еммануїла, Константинопольский патріархат, як материнська церква, після глибокого аналізу питання вирішив надати автокефалію Українській православній церкві, і додав, що митрополит Київський канонічно підпорядковувався Вселенському патріарху.

РПЦ висловила різкий протест у зв'язку з призначенням константинопольських екзархів, назвавши це "вторгненням на свою канонічну територію" і пригрозила розривом євхаристичного спілкування.

Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет очікує створення єдиної помісної церкви в Україні до кінця 2018 року.

В УПЦ МП вже заявили, що не визнають новостворену Українську православну церкву після дарування їй томосу від Вселенського патріарха.

боярышник лоботомированный рашапитек

Россияне генетически ненавидят все украинское – почему?

Кирило Устиянович "Шевченко на засланні"

Не знаю, был ли я достаточно внимателен, но в действительности я не смог найти в произведениях Тараса Григорьевича Шевченко ни одного упоминания россиян как руських…

Мир, его природа устроена таким образом, что не приемлет ничего искусственного. Все синтетическое, поддельное, фальшивое отмирает. В то время как живое, натуральное, органическое – этническое выживает. Сколько бы при этом его не жгли напалмом.

Так случилось и с Русью – сегодня Украиной, которая несмотря на все старания "братьев по вере" сохранила свои язык и культуру, но все еще живет в идеологическом плену российской версии своей истории. Сохранила несмотря (а может и благодаря) на всю ту ненависть которую россияне испытывают ко всему украинскому: языку, культуре, истории и даже государству. Которое они по старинке считают несостоявшимся, неестественным и всегда вражески настроены против украинского национального во всех его формах и проявления.

В своей статье "Голос нации" я писал:
"Устами поэта с нами говорит Бог. Поэт никому ничего не должен. Ему предначертано свыше быть душой народа, выразителем его мысли, праведником, проводником, совестью нации. Чем талантливей поэт, тем сложнее он для понимания, тем жестче пропагандируемые им смыслы".
Поэт переносит нас в область смыслов не имеющих применения в нашей рутинной жизни. Он видит прошлое и будущее. Он чувствует вселенную, она говорит с ним и он изливает мысли которые она навевает ему на бумагу.

Собственно поэтому, чтобы понять Украину, ее трагедию, увидеть ее будущее Шевченко читать стоит.

Я не знаю, был ли я достаточно внимателен, но в действительности я не смог найти в произведениях Тараса Григорьевича Шевченко ни одного упоминания россиян как руських.

Он называл их "Москали".

Везде, всегда, неуклонно и непреклонно, Тарас Григорьевич писал только о москалях, о нации московской, кацапах

Я читал его Сон. Этот обвиняющий московское самодержавие манифест.
Жесткий, отвратительный для любого номенклатурного писаки текст.
Сон – это приговор.

Прочувствовав Сон я понял за что Шевченко так ненавидели, за что его так не любили, почему не понимали.

Почему холуи и лакеи времен и тех времен и наших не могли принять его, как не старались.

Наверное потому что я его почувствовал, когда сравнивают двух великих поэтов Украины и Московии - Шевченко и Пушкина, я не нахожу причины или критерия, по которому можно было бы объединить их, сравнить.

Да, Пушкин - великий поэт, но мне кажется, его основана заслуга, во многом, именно в том, что он сделал из смеси испещренного тюркизмами болгарского церковно-славянского и украинского языка новояз известный нам сегодня как "русский". При этом не просто мертвым новоязом, а живым, дышащим - художественным, литературным.

Шевченко не делал украинский ни литературным ни художественным. Он уже был живым - певучим до него. Таким остался и после.

Многое множество образованных русинов – украинцев потрудились до него, чтобы сделать украинский язык культурным, литературным, художественным.

Роль Шевченко важна в другом – он стал голосом страны, голосом Украины.

Он нашел в себе силы отказать себе в возможности разбогатеть и жить в достатке. Так как ценой тому было предательство своей родины – Руси Украины.

Шевченко не стал номенклатурным подпевалой режима, не стал лакеем, рабом власти. Не стал ее преданным слугой, в то время как никто кроме него не поступил иначе.

Как же легко, и без особой помощи, может человек пасть, продаться, стать шутом государевым, верным слугой, рабом.

Предавать ведь легко!

Каждый кто поступает так, делает это без особого принуждения, без пыток и без боли. А даже наверное наоборот – с удовольствием.

Почему?

Да потому что он отдавая свое право на мнение, на слово, на родину получает материальные вместилища счастья.

Право – ответственность, долг тяготит. Бесправие – рабство, предательство – освобождает.

С кем бы я действительно сравнил Шевченко так с Яновским.

Их дала миру одна земля, один край.

В их жилах течет кровь особого украинского народа – руського, вольного, козачьего рода.

Они современники, они писатели, они, как бы кому не хотелось – украинцы.

Во только один – сторонник режима, а второй не нашедший в себе силы ради славы, ради признания, ради денег изменить родине.

Да, Яновский смог стать популярным московским писателем только потому что перешел на "русский" новояз.

Пиши он на украинском, он бы повторил судьбу Шевченко.

Но Яновский не только изменил языку родины, он стал и пропагандистом идеологии ненависти к живым этническим братьям.

Вот отличный пример из его великого произведения "Тарас Бульба". Оригинальный текст выглядел так:
"Когда Бульба очнулся немного от своего удара и глянул на Днестр, он увидел под ногами своими козаков, садившихся в лодки. Глаза его сверкнули радостью. Град пуль сыпался сверху на козаков, но они не обращали никакого внимания и отчаливали от берегов. Прощайте, паны-браты, товарищи! говорил он им сверху, - вспоминайте иной час обо мне! Об участи же моей не заботьтесь! я знаю свою участь: я знаю, что меня заживо разнимут по кускам, и что кусочка моего тела не оставят на земле да то уже мое дело... Будьте здоровы, паны-браты, товарищи! Да глядите, прибывайте на следующее лето опять, да погуляйте, хорошенько"!
Данный текст не прошел московской цензуры, так как в нем не было ненависти, которую так уважают и культивируют на Московии.
Поэтому он переписал его с учетом идеологических вставок:
"Когда очнулся Тарас Бульба от удара и глянул на Днестр, уже козаки были на челнах и гребли веслами; пули сыпались на них верху, но не доставали. И вспыхнули радостные очи у старого атамана: Прощайте, товарищи! кричал он им сверху, – Вспоминайте меня и будущей весной прибывайте сюда вновь да хорошенько погуляйте! Что, взяли, чертовы ляхи? Думаете, есть что-нибудь на свете, чего бы побоялся козак? Постой те же, придет время, будет время, когда узнаете вы, что такое православная русская вера! Уже и теперь чуют дальние и близкие народы: поднимается из Русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему"!
Гоголь дал превратить свою литературу в пропагандистскую.
Это было частью платы за обеспеченную жизнь предателя – продавшего родину.

Польский историк Януш Тазбир пишет: "У Гоголя российское национальное самосознание всегда боролось с украинским"!

Пафосно, напыщенно, красиво, но вряд ли верно.

Гоголь не особенно переживал по поводу своего истинного, природного национального. Его псевдоним – "HOHOL" или "хохол" очень хорошо отражал позицию которую он принял. И тут не важно называл он себя "хохлом" ради смеху, в наказание, или в пример.

Это был его осознанный выбор.

Выбор, который грыз его всю оставшуюся жизнь.

Но вернемся к нашим "братьям" – насильникам.

Есть известное выражение Винниченко: "Там, где начинается украинский вопрос, исчезает российский демократ".

Никто никогда не задавался вопросом: почему так?

Причина в характере, в истории, правде которую россияне знают.

Истине – от которой они с остервенением отворачиваются, открещиваются. Истине за которую люто Украину ненавидят.

Основная причина ненависти к украинцам лежит в том, что Украина – Русь натуральная, живая, органическая, а Россия – фальшивка, пародия, жалкая подделка под Русь. Ну и как следствие россияне или "русские" такая же нелепая подделка. Жалкая, дешевая, неполноценная подделка, а от того нарочито гордая тем: что это она оккупировала, топтала, изводила свою если не историческую, но наверное культурную прародину – Русь Украину!

О том, что Россия подделка под Русь, под Украину, под нашу культуру, под наши традиции, под нашу историю, было известно давно, но истина эта утаивалась. И можно сказать: была главной тайной государства Российского.

И если и знали ее, то были это избранные российские баснописцы, фальсификаторы и как следствие ненавистники.

Сколько лжи и фальшивок они не наделали – истина была непреклонна – украинские корни постоянно пробивались и вся парадигма "русского мира" рассыпалась как карточный домик.

За это Русь Украину снова ненавидели.

Вот только ненависть это была, есть и будет бессильной.

Глупой и бессмысленной, потому как основана на страхе. Страхе разоблачения.

Разоблачения беспримерного по своей низости и подлости преступления.

Ненависть к органическому, чистому и искреннему сидит у россиян как заноза на уровне их национального сознания, их национальной гордости.

И ни удалить ни победить они ее не могут.

Русь Украина остается религиозным, культурным и историческим фундаментом России.

Да этот фундамент тщательно скрываем. Да не нем уже надстроена новая фальшивая история.

Но только истины это не отменяет.

Собственно поэтому россияне генетические украинофобы.

С молоком матери они впитывают ненависть ко всему национальному украинскому: неприятие, отрицание украинских традиций, языка, культурного наследия.

Ненависть к Украине у них передается как некая культурная ценность, как достижение.

Как древняя реликвия, которая передавалась, от отца к сыну многие годы, века...

Они ненавидят нас за первородство, за старшинство, за наше достояние, за нашу культуру, изнасилованную Москвой. Москвой с ее имперщиной, ее шовинизмом, ее самодержавием, ее мракобесным Третьим Римом.

Из-за этой своей ненависти и называют они нас: малороссами, недорусскими, хохлами.

И при всем при этом украинцы никогда русофобами не были и быть не собирались.
Ибо зачем?

Мы не рабы идеологии, не сторонники секты – мы свободные люди.

Да мы бунтовщики, да мы своенравны, да мы горды, да мы достойны.

Мы знаем, что такое честь, достоинство, что такое рыцарство.

Если хотите это мы построили тот Руський мир, который они взяли в плен и извратили добавив в него семена византийщины, ксенофобии и шовинизма.

Поэтому нам так сложно навязать монгольско-византийский "Русский мир". Эту страшную сказку – пародию на идеологии прошлого.

Рудимент, анахронизм, пример тупикового развития государственности, основанной на воровстве и ненависти ко всему органическому, натуральному, естественному.


Олег ЧЕСЛАВСКИЙ
боярышник лоботомированный рашапитек

(no subject)



СВЯЩЕННИК З ВОЛИНІ ЗАКРЕСЛИВ СЛОВО «УКРАЇНСЬКА» І НАПИСАВ «РОСІЙСЬКА»




Отець Іван Сидор, якого ми знаємо як дзвонаря із Михайлівського золотоверхого собору, котрий у 2013 році спасав від беркутівців наших студентів і скликав киян рятувати Майдан, висловився з приводу афіші анонсу Всеношних Богослужінь на Великдень.

Іван Сидор, який є кандидатом наук з богослов’я, священником столичного храму на честь Святого благовірного князя Ярослава Мудрого (Мала, Тепла Софія) і головним редактором журналу «Помісна Церква» прореагував на оголошення часу Пасхальних трансляцій.

«Не розумію, чому Московський Патріархат досі іменується як «Українська Православна Церква». Та й до 2007 року не цурались назви УПЦ МП», – написав він на своїй сторінці у Facebook.

«Не розумію, чому Московський Патріархат досі іменується як «Українська Православна Церква». Та й до 2007 року не цурались назви УПЦ МП».

І продемонстрував фото афіші, на якій слово «Українська» закреслено, натомість написано «Російська».

Фото з фейсбук-сторінки Івана СИДОРА.
Фото з фейсбук-сторінки Івана СИДОРА.

Серед коментарів під постом процитуємо доволі красномовний: «Якщо вони змінять назву, втратять частину прихожан (не всі підуть в російську церкву, а так церква українська – «какая раз ница»), а це – гроші».


боярышник лоботомированный рашапитек

НЕХУЙШАСТАТЬ или ГУЛАг 2.0


Железный занавес: Матвиенко сказала россиянам выкинуть из головы поездки за границу


Лет 10 назад со мной спорили российские юристы, доказывая, что закрытия границ РФ произойти не может. Я же еще тогда был уверен, что последние годы правления Путина обязательно увенчаются железным занавесом. Запомните этот день - больше россиян массово никуда не выпустят.



Открытия границ России в этом году даже не предвидится, сообщила спикер СовФеда Матвиенко в эфире «Россия 24».
По словам Вальки-Стакан, россиянам не следует планировать каких-либо зарубежных путешествий как минимум на ближайший год, передает Финанс.ру.

Возобновление международного авиасообщения на РФ возможно не раньше апреля 2021 года, предупредил в интервью «Коммерсанту» совладелец крупнейшей частной авиакомпании России S7 Владислав Филев. К этому моменту возить россиян за рубеж будет некому: все чартерные компании обанкротятся, а шансы выжить есть лишь у трех перевозчиков «Аэрофлота», S7, Utair и «Уральских авиалиний», считает он.
Свернуть

Для сохранения российской авиаотрасли властям необходимо выделить около $5 млрд (350-400 млрд рублей), однако вероятность того, что эти средства будут выделены «близка к нулю», констатировал Филев.

А главарь Минфина РФ увидел проблему в открытых границах России. Деньги, которые заработаны на РФ, должны работать внутри страны, а не утекать за рубеж, заявил Силуанов. По словам министра, «сожаление» вызывает решение в прошлом открыть границы и чересчур либеральные законы.

спистил у https://svobodu-narodam.livejournal.com/5336478.html
боярышник лоботомированный рашапитек

дядя Миша-ты ДЕБИЛ (не вопрос)

Міхеіл Саакашвілі: "Я абсолютний прихильник миру з Росією" (відео)

Міхеіл Саакашвілі заявив, що погодився на пропозицію Зеленського стати віцепрем'єром України з реформ. Що він планує робити на цій посаді та чи підтримує політику Зеленського щодо Росії - в інтерв'ю DW.

Міхеіл Саакашвілі: Я абсолютний прихильник миру з Росією

Deutsche Welle: Пане Саакашвілі, як саме та хто Вам запропонував посаду віцепрем'єра в уряді України ?

Міхеіл Саакашвілі: Спочатку президент Зеленський, а потім я розмовляв на цю тему з чинним прем'єром Денисом Шмигалем.

Чи було це для Вас неочікуваним?

Розмови про це велися довго. Це не було неочікуваним, тому що було багато людей, які в різних формах пропонували інтегрувати мене в цю вертикаль влади. Але, я думаю, вже те, що президент пішов на цей рішучий крок, - він продемонстрував сміливість. Я довго не думав, тому що вважаю, що зараз дуже критичний час для країни. Ми тільки на початку дуже великої кризи, яка нині насувається на Україну, яка буде реально шкодити кожному українцю. І нам треба якось оборону вибудовувати для того, щоб захиститися.
https://www.youtube.com/watch?v=20C2KqjtY6Q&feature=emb_logo

Посада віцепрем'єра була єдиною пропозицією? Чи Вам запропонували з чогось обирати?

Я думаю, що розглядалися різні варіанти. Але те, що була тільки ця пропозиція, - це так. Тож я взагалі не просив, не наполягав на чомусь. Більше це було в нас порозумінням. Ми вже довго спілкуємося з президентом Зеленським, багато місяців. І з усіх питань у нас є майже стовідсоткове порозуміння. Я хочу його підтримати.

Читайте також: Саакашвілі в уряді: між шансом і фарсом

Чому Ви погодилися на цю пропозицію?

Я вважаю, що зараз необхідно було погодитися. Тому що дуже велика криза тільки починається. Українська економіка може впасти більше ніж на 10 відсотків. Це означає, що мільйони українців залишаться без роботи. Цей процес уже почався, у нас буде велика кількість людей, які будуть в такому стані, що вони будуть протестувати. І буде зрозуміло, чому це відбувається. Більше того, реальні прибутки українців скоротяться більш ніж на 20 відсотків, а може і більше. У нас зараз дуже складні перемовини з МВФ. Я вважаю, що в такій ситуації треба прискорювати реформи. Криза - це великий виклик. Але це також і велика можливість, якщо нею правильно скористатися. Свого часу я вивів Грузію зі світової економічної кризи з найменшою шкодою в цьому регіоні. Може і зараз вдасться. У мене є досвід, як це робити. Звісно, ситуація змінилася, але базовий рецепт залишається таким самим. Я буду ділитися своїм досвідом. І досвідом досягнень, і досвідом помилок, тому що помилки також були.

Які реформи Ви реально можете втілити за умов кризи, викликаної пандемією коронавірусу?

Вірус - це інша справа. Я сподіваюся, що якесь полегшення почнеться. Я намагаюся працювати у двох сферах. Перша - контакти й інтеграція з міжнародною спільнотою. Це стосується і МВФ, і Світового банку. В мене великий досвід цих стосунків. Дуже позитивний. З іншого боку, - дерегуляція. Це звільнення українського бізнесу від адміністративного тиску. Моя мрія впродовж багатьох років займатися цим в Україні. Я вважаю, що якщо ми звільнимо український бізнес, це відкриє абсолютно нові можливості для великої кількості українців і для цілого регіону. Тобто, для мене це такі професійні і виклики, і можливості. І можливість показати, на що я здатний. Також є амбіція показати, що в конкретній галузі для конкретних людей можна зробити щось корисне, і до цього докласти руку. І тому, коли президент запропонував, я довго не думав, тому що я хотів це робити.

Читайте також: "В умовах пандемії Україна може покладатися лише на МВФ"

Тобто Вам все-таки поставили завдання?

Ні.

Що Вам треба зробити на цій посаді?

Коли ми обговорювали, то якраз говорили про такі речі. У мене немає амбіцій усім одразу займатися. Посада віцепрем'єра обмежена певними функціями. Це реально висока політична посада, але також фактично це міністр без портфеля. І це означає, що треба мати конкретну функцію, конкретне повноваження від прем'єра та від президента.

Чотири роки тому Ви пішли з посади губернатора Одеського регіону. І однією з причин було те, що рівень корупції в області був настільки високим, що цю корупцію було взагалі неможливо подолати. Чому Ви знову вирішили повернутися? Адже ситуація з корупцією не набагато поліпшилася?

Тому що я вважаю, що (попередній президент України Петро. - Ред.) Порошенко особисто був частиною і очолював системну корупцію. Я абсолютно переконаний, що президент Зеленський нічого спільного з корупцією не має і не буде мати. Він особисто проти цієї системи. І зараз вирішується питання: або він подолає цю систему, або система знищить його та всі ці нові починання, з якими українці пов'язують надію на своє майбутнє. От і все. Дуже просто.

Нещодавно Ви заявляли, що Україна може розпастися на п'ять частин…

Ні. Я цього не казав. Я казав, що це мрія нашого ворога. Але якщо Україна не проведе реформи, якщо Україна не зміцниться економічно, якщо Україна не буде також вживати всіх заходів проти сепаратизму, то, звісно, план нашого ворога може і здійснитися. Це абсолютно катастрофічний сценарій не тільки для України або для Грузії, а й для світу. І ми всі маємо не допустити, щоб це сталося. Я впевнений, що якщо ми все правильно зробимо, то ворог не зможе втілити в життя цей сценарій.

Володимир Зеленський обіцяв і обіцяє мир на Донбасі. Ви не є прихильником миру з Росією. Як тоді Ви зможете співпрацювати з владою, яка готова йти на поступки в стосунках з Кремлем?

Ні, я абсолютний прихильник миру з Росією. Але той факт, що він пропонував мою кандидатуру, теж свідчить про те, що він за незалежну зовнішню політику України. Тому що я дивлюся останні два дні, в російських медіа повна істерика, і президент Зеленський про це теж знає. Тож якщо він зробив цей крок, то це означає, що він знає, що Україна - це незалежна держава, яка має ухвалювати незалежні рішення. І ніхто не проти миру з Росією. Я повністю за мир з Росією, але є різні умови, за яких досягається цей мир. І зараз це не дуже просто.

Тобто, Ви не вважаєте, що Володимир Зеленський готовий іти на поступки в стосунках з Кремлем?

Ні, я зовсім так не вважаю. Я думаю, що поки що всі його кроки свідчать про те, що він захищає незалежну українську державу.

За останні два місяці багато що змінилося в світі. Як Ви думаєте, що буде з Росією?

Я думаю, що будь-яка диктатура погано завершується для диктаторів. І в Росії є багато досвідчених, нормальних, інформованих людей, які прагнуть жити у вільній країні. Я сподіваюся, що вони повернуть собі свою власну країну. Звісно, без територій, які захоплені в інших держав.

Чи буде Володимир Путін і далі президентом, як Ви вважаєте?

Будь-яка влада завершується. Путін, я думаю, витратив свій запас якоїсь там влади. Тож у мене немає дуже позитивних прогнозів про його політичне майбутнє.

Чи не боїтеся Ви посваритися з Володимиром Зеленським, як свого часу з Порошенком?

Ні. Тому що Зеленський - не крадій, стовідсотково. На жаль, Порошенко був схильний (до цього. - Ред.), він любив гроші. У мене через це були великі проблеми з Порошенком. У Зеленського таких проблем не буде. Зеленського можна критикувати за швидкість реформ чи за якісь окремі рішення. Але це не є джерелом конфлікту. Навпаки, йому треба допомогти, щоб ми швидше рухалися вперед.

Чи буде Вам комфортно працювати з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, з яким у Вас були конфлікти?

Віцепрем'єр не займається міністерством внутрішніх справ. Це є кадрова номенклатура президента. І це його прерогатива. Тому я не вважаю, що функція мого життя - все життя конфліктувати з будь-ким, з якоюсь особистістю. У мене є конкретні цілі, конкретна мета, і треба рухатися в цьому напрямку.

Що для Вас буде означати, якщо у Верховній Раді проголосують проти Вас?

Це буде означати, що, на жаль, сили прогресу та реформ ще досить слабкі. Те, що Зеленський мене номінував, - це позитивний крок. Але якщо це не можна буде захистити в парламенті, це означає, що інерція дуже потужна. Але це не означає, що ми маємо опускати руки та припиняти боротьбу. Ми маємо її продовжувати. Я впевнений, що українське суспільство здатне на реальний прогрес у всіх напрямках на тлі цієї кризи. Тому що криза - це, як я казав, не тільки виклик. Це і можливість.

Чи є якась червона лінія, яку ви не будете переступати на посаді віцепрем'єра? Коли Ви скажете, що я пішов, вибачте…

Я не думаю, що зараз треба про це спекулювати. Зараз головне розпочати (роботу. - Ред.) та почати рухатися.

боярышник лоботомированный рашапитек

Изменник Родины и невъездной в Грузию: топ фактов, которые стоит знать о Саакашвили

Скандальному грузинскому политику Михеилу Саакашвили предложили должность вице-премьера по реформам в Украине. За время своей карьеры он успел вляпаться в десятки скандалов и стать фигурантом множества уголовных дел.

Бывший президент Грузии и уволенный глава Одесской облгосадминистрации потратил из бюджета родной страны более $100 тыс. на свое похудение, его обвиняют в вымогательстве, силовом разгоне митингов и репрессиях. Более того, в Одессе грузин собирал деньги на "благотворительность" и покупал за них элитные машины, которые сам же и использовал, а накануне своего побега из Украины вступил в сговор со сбежавшим в Москву главным финансистом "ДНР" Сергеем Курченко.

Теперь же "реформатору" могут доверить должность вице-премьера Украины. О том, какие на самом деле реформы провел Саакашвили и чем он успел запомниться за время своей карьеры – читайте в материале OBOZREVATEL.

Госизменник с российскими деньгами

Михеил Саакашвили получал деньги из Москвы через сбежавшего в Россию олигарха времен Януковича Сергея Курченко. Переговоры между грузинским политиком и одиозным бизнесменом Генеральная прокуратура опубликовала еще в декабре 2017-го.

https://www.youtube.com/watch?time_continue=13&v=4V5ENj4jDPU&feature=emb_logo

На аудиозаписи отчетливо слышно, как Саакашвили договаривается с Курченко отправить к нему "своего человека" для того, чтобы обсудить "защиту интересов" олигарха в Украине. ГПУ удалось не просто записать разговор, но и задокументировать, как соратник Саакашвили Северион Дангадзе получает $500 тыс. из России на финансирование подрывной деятельности и проведение массовых митингов в Украине.

Более того, в распоряжение OBOZREVATEL попали выводы эксперта Киевского научно-исследовательского института судебных экспертиз (КНИИСЭ) от августа 2019 года Евгения Тимко, который несколько месяцев анализировал упомянутые файлы с разговорами. Одновременно в документе отмечается, что Тимко является специалистом – со всеми необходимыми регалиями и опытом работы в этой сфере с 1993 года. Разговаривал действительно Саакашвили.

Изменник Родины и невъездной в Грузию: топ фактов, которые украинцам стоит знать о Саакашвили

Поделиться
изображением

Изменник Родины и невъездной в Грузию: топ фактов, которые украинцам стоит знать о Саакашвили

Поделиться
изображением

Изменник Родины и невъездной в Грузию: топ фактов, которые украинцам стоит знать о Саакашвили

Поделиться
изображением

Изменник Родины и невъездной в Грузию: топ фактов, которые украинцам стоит знать о Саакашвили

Поделиться
изображением

Краткая предыстория:


  • Сергей Курченко стал миллиардером еще в молодом возрасте, а в 2014 году состояние 29-летнего бизнесмена оценивали в 250 миллионов долларов. При власти Виктора Януковича Курченко владел футбольным клубом "Металлист", группой компаний "Газ Украина 2009" и другими фирмами. В 2013 году он приобрел Брокбизнесбанк и медиахолдинг UMH Group. После бегства Януковича он покинул Украину и продолжил бизнес в Москве.


  • Сейчас Сергей Курченко является одним из главных спонсоров псевдореспублики "ДНР";


  • Цель сотрудничества Саакашвили и Курченко – организация массовых беспорядков. По версии следствия, олигарх был заинтересован в ослаблении украинских властей, чтобы защитить свои бизнес-интересы. Саакашвили же хотел любым путем прийти во власть.


  • В декабре 2017 года с 3-й попытки был пойман ближайший соратник Михо Северион Дангадзе. Он был руководителем киевской партийной организации "Движения новых сил". На тот момент глава ГПУ Юрий Луценко утверждал, что правоохранители зафиксировали транш от Курченко в размере 500 тысяч долларов. Посредником в получении денег выступал ближайший соратник Михо, один из лидеров “Движения новых сил” Северион Дангадзе.


  • Ему было объявлено о подозрении по ст.256 (Содействие участникам преступной организации) и ст.110 УК Украины (Посягательство на территориальную целостность страны). Но чтобы избежать тюрьмы, Дангадзе пошел на сделку со следствием и подтвердил факт сотрудничества лидера партии Саакашвили с Сергеем Курченком 25 мая 2018 года. После этого он вышел на свободу.


  • Несмотря на очевидные факты – а именно признание посредника в сделке – правоохранители дело спустили на тормозах.


Грузинский Янукович: устроил силовой разгон и потратил из бюджета сотни тысяч на похудение и яхты

Саакашвили, как и Янукович, не дождавшись окончания президентского срока, в октябре 2013-го сбежал из Грузии. С бывшим главой Украины его также объединяет и отношение к мирным митингующим.

Одно из преступлений, в котором обвиняют грузинского "реформатора" – насильственный разгон протестной акции в ноябре 2007-го с превышением служебных полномочий. Кроме того, Саакашвили причастен к вторжению спецназа в офис телеканала "Имеди". Тогда телекомпанию незаконно забрали у владельца Бадри Патаркацишвили.

Янукович и Саакашвили

Поделиться
изображением

Янукович и Саакашвили

Когда канал отключили, в Тбилиси начались массовые акции протеста в защиту СМИ. Но это не единственное преступление Саакашвили в Грузии. За счет бюджета бывший президент арендовал яхту, оплачивал процедуру похудения, жил в дорогих гостиницах.

Так, прокуратура Грузии утверждает, что Саакашвили тратил "значительные суммы" на личны нужды и свою семью через фонды госохраны. В общей сложности экс-президент потратил 8,8 млн лари (около $5,9 млн). Испанский повар и личный дизайнер обошлись бюджету Грузии в 300 тыс. лари ($174 тыс.), процедура похудения Саакашвили стоила $113 тыс., еще 500 тыс. лари ($290 тыс.) бывший президент потратил на аренду самолетов.

Кроме того, Саакашвили обвинили в незаконном помиловании в 2008 году высокопоставленных сотрудников департамента конституционной безопасности МВД Грузии — Гии Алании, Автандила Апциаури, Александра Гачавы и Михеила Бибилуридзе. Их посадили за убийство 28 января 2006 года банковского служащего Сандро Гиргвлиани.

Один из самых жестоких диктаторов Европы: пытки и расправа над оппозицией

В интервью OBOZREVATEL грузинская правозащитница, председатель НПО "Бывшие политзаключенные за права человека" Нана Какабадзе рассказала: при Саакашвили Грузия заняла первое место в мире по количеству заключенных. В тюрьмах пытали, правозащитников подкупали, людей били просто на улицах.

Вот несколько важных цитат из интервью Какабадзе:

"У нас были пытки и бесчеловечное обращение. Когда спрашивают, с чем можно сравнить режим Саакашвили, - я отвечаю, что его можно сравнить с фашизмом. Также это было похоже на 30-е годы советского периода, когда миллионами людей расстреливали. Так происходило и в Грузии".

"Как только он взял всю власть в свои руки, что произошло? Закрылись почти все телеканалы, которые были независимыми и освещали события по всей Грузии. Остались только маленькие телеканалы, которые не могли сформировать какое-то мнение. Были закрыты все независимые газеты, журналы".

"Вначале, как только он пришел, у нас было 5 700 заключенных. Через год их стало 12 000. А во время правления Саакашвили за решеткой оказалось от 25 000 до 30 000. Именно поэтому мы были на первом месте в мире по этому показателю".

Нана Какабадзе

Поделиться
изображением

Нана Какабадзе

"Он создал неофициальные фонды и вынуждал людей, у которых было какое-то имущество или деньги, переводить туда свои средства. Это были фонды, которые назывались "На развитие прокуратуры, "На развитие МВД".

"Он создал неофициальные фонды и вынуждал людей, у которых было какое-то имущество или деньги, переводить туда свои средства", –Нана Какабадзе.

"Во времена Саакашвили был государственный рэкет, не существовало независимого бизнеса – все контролировал он. Да, он создал эффективные механизмы, чтобы человек мог быстро зарегистрировать фирму, но весь бизнес контролировал только он и его команда".

Кроме того, Саакашвили устроил настоящую расправу над оппозицией. В 2009-м в Тбилиси и Батуми были арестованы члены "Демократического движения" экс-спикера Нино Бурджанадзе – самой активной противницы президента Михаила Саакашвили

Своих оппонентов экс-президент сажал в тюрьмы, где их жестоко пытали. В 2012-м в сети появилось видео, где в одной из тюрьм заключенного насиловали веником. Впоследствии этот предмет стал символом борьбы с режимом Саакашвили.

В Грузии за все указанные преступления Саакашвили лишили грузинского гражданства и заочно осудили.

Попытался повторить схему в Одессе

Возглавив Одесскую облгосадминистрацию, Саакашвили создал фонд "На благо Одессы". Такие же фонды в свое время работали и в Грузии. По старой привычке, как рассказал политик Дмитрий Голубов, Саакашвили вымогал деньги у местного бизнеса, средства переводили в фонд, а потом тратили на "банкеты, пляски, гулянки и покупку автомобилей".

"Он тратил эти деньги на приобретение автомобилей, вызов певиц, банкеты, пляски, гулянки, сулугуни, хачапури. На все кроме того, для чего создавался фонд. А создавался он для медицинской реабилитации воинов АТО. Он транжирил оттуда деньги, покупал рекламу на канале "Интер" и за 4 млн гривен купил 8 джипов для своих подопечных. Он был причастен к вымогательству трех элитных квартир у одного из самых крупных застройщиков в Одесской области и, в принципе, получил их вместе с Сакварелидзе и другими фигурантами", – сказал Голубов.

Одесское издание "Думская" выяснило, что купленными на деньги фонда автомобилями пользовался сам Саакашвили и его соратники.

Изменник Родины и невъездной в Грузию: топ фактов, которые украинцам стоит знать о Саакашвили

Поделиться
изображением

Думская

Всего фонд купил шесть авто: Chevrolet Tracker (цена — 504 тыс. грн), Toyota Rav 4 (804 тыс.), три Nissan New X Trail (по 734 тысячи каждая) и Toyota Corolla (490 тыс. грн.). Одну из них - Toyota Rav 4 – журналисты зафиксировали возле Дома приемов областного совета, где проживал Саакашвили. В иномарку усаживались сотрудницы его пресс-службы, которые не служат и никогда не служили ни в одном правоохранительном органе Украины. Машина при этом была без госномеров.

Псевдореформы в Грузии

Министр социальной политики в Кабмине Владимира Гройсмана Андрей Рева рассказывает: успешные реформы в Грузии – миф. Деньги просто забрали у одних и отдали другим.

Всех пенсионеров уравняли, все получают минимум. "Системы местного самоуправления в Грузии нет, системы прозрачных офисов, о которых вы в Украине знаете, в Грузии нет. Они просто взяли и посадили на бюджет пенсионеров, сделали им одинаковую пенсию, которая сегодня на уровне минимальной в Украине; сегодня ее в Грузии получают практически все граждане", – подчеркнул Рева.

У полиции забрали полномочия: так побороли коррупцию. "Реформа полиции, когда у полицейских забрали право составлять протокол, наказывать людей за нарушение ПДД, они, кроме пожелать хорошей дороги и попросить не нарушать, ничего больше не могут. Так была искоренена коррупция", – рассказывает Рева.

Саакашвили убрал необходимость в регистрации большинства лекарств, в результате в Грузию начали ввозить фальсификат. До этого только зарегистрированные медикаменты можно было импортировать в страну. С подтверждением лечебного эффекта и безопасности новых медикаментов. Саакашвили все это отменил и ввел параллельный импорт – когда лекарства можно ввозить из стран третьего мира без каких-либо подтверждений какого-либо действующего средства.

Саакашвили ликвидировал санэпидслужбу в Грузии. Все с той же логикой: взятки давать не будут. При этом и какой-либо контроль за выполнением санитарных норм пропал. Фактически никто не гарантирует безопасность потребителей.

Теперь же "реформатор", которого готовы в любой момент арестовать в Грузии, пытается провернуть свои "реформы" и в Украине. Уже в ближайшее время станет известно, доверит ли Верховная Рада кресло в Кабмине скандальному Саакашвили, который не только натворил дел на Родине, но и успел попасться на госизмене в Украине.

OBOZREVATEL также письменно обратился в правоохранительные органы Украины с просьбой рассказать о расследовании госизмены Михеила Саакашвили и его связях с олигархом Сергеем Курченко.

боярышник лоботомированный рашапитек

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ




Взяття Сімферополя
українськими військами









24 квітня 1918 року частини армії УНР на чолі з Петром Болбочаном захопили столицю Радянської Соціалістичної Республіки Тавриди. Це стало фіналом успішного походу українських військ на Крим з метою визволення його від більшовиків, але через складну зовнішньополітичну ситуацію півострів так і не був приєднаний до України.
38485
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Петро Федорович Болбочан народився 17(5) жовтня 1883 року в селі Геджев Хотинського повіту Бессарабської губернії (нині — с. Ярівка Хотинського району Чернівецької області) в родині священика. У 1905 році закінчив Кишинівську духовну семінарію, у 1909-у — на відмінно Чугуївське піхотне юнкерське училище ("за 1-м розрядом"), по закінченню якого отримав звання підпоручика 38-го Тобольського піхотного полку російської армії. Почавши в 1914 році з посади ад'ютанта полку, Болбочан завершив Першу Світову війну в чині капітана і командувача обозом 10-ї піхотної дивізії весною 1917 року після важкого поранення.

Восени 1917 року Болбочан був призначений командиром 1-го Українського республіканського пішого полку ім. Богдана Хмельницького в складі 5-го корпусу Південно-Західного фронту, який в грудні було силоміць роззброєно за наказом корпусного солдатського комітету, керованого більшовиками. На початку січня 1918 року він з частиною старшин прибув до Києва, де з офіцерів та киян-добровольців організував т.зв. "Республіканський курінь", на чолі якого наприкінці місяця брав участь у придушенні більшовицького заколоту.

В лютому курінь було долучено до Окремого запорізького загону, разом з яким під натиском армії Муравйова Петро Болбочан відступив до Житомира, де був призначений губернським військовим комісаром Волині. На початку березня, після повернення разом із союзними німецькими військами до Києва, Окремий запорізький загін був розширений до Окремої запорізької дивізії, курінь Болбочана — до 2-го Запорізького пішого полку, який з 4 березня по 8 квітня звільнив від більшовиків Лубни, Полтаву та Харків.

Петро Болбочан, після 1916 року

10 квітня 1918 року за таємним наказом військового міністра УНР Олександра Жуковського зі складу Запорізької дивізії було виокремлено низку підрозділів з артилерією, бронемашинами та бронепоїздами, з яких було сформовано Кримську групу (понад 9 тисячі багнетів та шабель) на чолі з Болбочаном для походу на Крим, де в січні більшовики за підтримки загонів матросів Чорноморського флоту ліквідували Раду Народних Представників (тимчасовий уряд Таврійської губернії) і Директорію Кримської Народної Республіки (КНР), а в березні проголосили Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди.

Протягом тижня група з боями просувалася до Мелітополя, намагаючись випередити німецький 52-й корпус генерала Роберта Коша (на той момент до 30 тисяч осіб), що також рухався на Крим. Сукупні сили Республіки Тавриди (включаючи Чорноморський флот) нараховували до 30 тисяч осіб, боєздатними з яких було не більше половини. 18 квітня німецькі війська взяли штурмом Перекопський перешийок, наступного дня зайняли Джанкой, але зупинилися через радянську контратаку.

В ніч з 21 на 22 квітня за допомогою військової хитрощі підрозділи Болбочана захопили міст на півострові Чонгар та забезпечили перекидання основних сил до Криму. Ввечері того ж дня Кримська група увійшла у Джанкой, на наступний день перемогла більшовиків в бою на півночі від Сімферополя і зранку 24 квітня 1918 року оволоділа кримською столицею. Паралельно українські загони діяли в радянському тилу, допомагаючи кримськотатарському повстанню колишніх бійців КНР. 25 квітня кіннота Кримської групи зайняла Бахчисарай, що змусило більшовиків Севастополя телеграфувати до Центральної Ради із пропозицією миру та вислати делегацію до Сімферополя.

26 квітня німецькі війська оточили головні сили Кримської групи та зажадали складення нею зброї. Протягом дня відбувалися перемовини українського та німецького командування із Києвом, де чиновники заперечували свою причетність до організації Кримської операції. Болбочан готувався до прориву німецьких ліній та маршу на Феодосію, але був змушений ранком наступного дня за наказом військового міністра зі зброєю почати відступ на материк. У той же час 29 квітня 1918 року під впливом успіхів Болбочана на всіх кораблях Чорноморського флоту були підняті жовто-сині прапори, а його командувач адмірал Михайло Саблін оголосив про підпорядкування Києву. Протягом двох днів німецькі війська зайняли весь Крим, змусивши залишки більшовицьких військ евакуювалися через Керч та Севастополь, звідки до Новоросійська був переведений і флот, який відмовився підпорядкуватись новій владі.

В червні на півострові був створений формально незалежний перший Кримський крайовий уряд, який гетьман Скоропадський намагався схилити до входження Криму до складу Української Держави на правах автономії. Переговори між ними завершились безрезультатно і припинились з фактичним падінням обох урядів у листопаді 1918 року, коли Україну і Крим через революційні події в Німеччині залишили окупаційні війська.