allanhan (allanhan) wrote,
allanhan
allanhan

защьчищьчая русскаязычных

У 17 років прийшовши у Києво-Печерську обитель послушником, він працював усе своє життя так, що нам, його нащадкам і послідовникам, ще вивчати і вивчати.  Молитвою та послухом юний подвижник перевершив навіть найвидатніших старців, а головним його послухом у монастирі стала книжкова справа.

Крім “Повісті временних літ”, його перу належать писання про святих, подвижників, засновників монастирів. Його “Повість…” – це джерело, з якого черпали теми  і натхнення багато і наступних літописців, і письменників сучасних – про життя та походи князів Аскольда, Олега, Ігоря, Святослава, княгині Ольги.  Перевершити його за всю історію літописання так ніхто і не спромігся.

null

Чому наша мова – не загальнонародна?

Свято мови в  Україні офіційно було започатковано Указом президента України від 6 листопада 1997 року.  Проте загальнонародною мова стає з великими труднощами. Утім, уся її історія – це суцільні труднощі та боротьба.

Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами.

Документи, які зараз є у вільному доступі, а також історичні довідки засвідчують нищення української мови ще з далекого минулого.  А також – той факт, що вона за свою історію пережила дуже багато актів лінгвоциду (свідомого нищення мови як головної ознаки етносу). Лише задокументованих актів придушення української мови – з тих, що загальновідомі, – понад півтори сотні. 


  • Церковні душителі мови

У 1626 р. синод наказав Київському митрополитовi позбирати з усiх церков України книги старого українського друку, а замiсть них завести московськi видання.

Де подіти українські книжки – вирішилося майже відразу: 1627 р. указом царя Михайла наказано було книги українського друку зiбрати й спалити.

І вже 1693 р. “увінчався” листом патрiарха Московського до Києво-Печерської Лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.


  • Царське гноблення

Петро І розпочав мововбивче XVIII століття примусовим скороченням кількості студентiв Києво-Могилянської академiї, затим – цензура, наказ перекладати.

Катерина ІІ “добила” мовне питання XVIII століття, заборонивши у 1763 році викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії і всіляко приклавшись у 1775 році до зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.


  • Українську в школі заборонити!

У XIX столітті винищували мову в школах, забороняли не лише українські твори, а навіть кирилицю.

Так, у 1804 р. царським указом заборонялося навчання українською мовою.


  • Української мови “не было, нет и быть не может”

1863 рік приніс сумно відомий циркуляр Валуєва про заборону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої “не было, нет и быть не может”.


  • Емський указ

За ним заборонялося друкування та ввіз з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також українські сценічні вистави і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

Це “загальне правило”, по суті, діяло і за радянської влади – аж до проголошення Україною незалежності в 1991 році.

Кінець XІX століття – це суцільні заборони: викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою, указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах.


  • Українська мова XX століття

Репресії міцніли. Через чотири роки (у 1908-му) після визнання Російською академією наук української мови таки “мовою” Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.

Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment